Проснуся подихом холодним,
Віддавши сон новому дню.
Один із тисячі, один в безодні,
Готовий падати в нову війну
У битву спогадів і забуття,
В останній рейд зібравшись,
Надівши поспіхом взуття,
В кишеню мальборо поклавши
Ритмічний вітер, тихий сніг
Між ними ти, повзеш ніякий
В думках своїх, в безодні мрій,
Обличчям поглинаєш мряку
В зіницях пустка, в серці лють
Їх тут незліченість мільйонна,
Простих людей, що просто йдуть.
Простих деталей у руках
Безодні
Инструмент Бездны
© Copyright: Механический Песец Над Пропастью, 2017
Свидетельство о публикации №117120910244
Свидетельство о публикации №117120910244
Рецензии