Міцною кавою реанімую зір,
І пензликом розбавлю акварелі.
Крізь дзеркало - паскудний звір,
Вернусь в кімнату і закрию двері
Заточу лезом олівець,
Сховаю душу у кишеню,
Запхаю чеки в гаманець -
Колись віддам їй цілу жменю
І проведу мережу ліній
На величезному папері,
Віддавши простір тільки тіням,
Розріжу вхід до всіх артерій
Присяду в крісло, закурю цигарку,
Відкину руки, щоб стікала кров,
Доп'ю крізь силу кавову заварку,
Напишу лист сухим пером...
Чотири двадцять - вже світало
Здається, трішки задрімав,
О боже блять, все заїбало
От нахуй сука я вставав?!
4 20 Возрождение. На гране между сном и реальность
© Copyright: Механический Песец Над Пропастью, 2017
Свидетельство о публикации №117120910238
Свидетельство о публикации №117120910238
Рецензии