Евгений Евтушенко Баллада о пятом битле

Євген Євтушенко «Балада про п’ятого бітла»
- переклад Володимира Туленка

В жовтій субмарині,
В жовтій субмарині
четверо англійських хлопаків
флотський суп варили,
хтозна що творили,
океан наллявши в тарілки.

Загалом розумно
суп для всіх присутніх
із музичних кип’ячених нот,
немов чайки дружньо
бюстьє відчайдушно
з спіднім підлітали до висот.

Рик ракет – то з рока.
Бітли всій Європі
довели, що рок – то є пророк.
Взявши спиці й шпульки
мами-ліверпульки
светрики в’язали їм під рок.

Ринго Стар, Джон Ленон
слізно на тій сцені
зал благали так: «Be kind to us!
Нам не треба стільки
цих шалених криків
Матері послухать хочуть нас!»

Ті ліверпульчата
статно, та без матів,
ображать не стали глядачів.
Бо, якщо ти ідол,
То сприймай нас тихо –
По-ці-но-ву-ва-чів!

А одне дівчисько
(з чубчиком бітлівським),
мої вірші вчила недарма…
Ось така ж бо доля –
дарувала Полю
на англійській «Станція Зима».

Пошукав Маккартні
на всесвітній карті
станцію мою цю олівцем,
де я був маленьким,
де зростав, як редька,
де пірнав у річку й озерце.

Скажу принагідно,
ніби п’ятим бітлом
їздив з ними на концерти я.
Та ось так вже сталось –
разом не співали,
але нині черга вже моя! 
   
Я, немов мадони
Погляд Йоко Оно,
На могилі Джона
пам’ятаю у Нью-Йорці все ж.
Носом субмарина
Джону до могили
хід прорила, та лягла там теж.

Ангели не скажуть,
де матусі в’яжуть
нині, для в’язання їхній час.
Головне їм, правда ж,
діти, а не слава,
Мами знову чути хочуть нас!

Знають наші мами,
де могили-шрами
нашої загальної землі.
В жовтій субмарині.
В жовтій субмарині,
як рідня, з бітлами ми знайшлись!

http://www.stihi.ru/pics/2007/11/26/913.jpg


*****

Евгений Евтушенко «Баллада о пятом битле»

В желтой субмарине,
В желтой субмарине
четверо мальчишек-англичан
флотский суп варили,
черт-те что творили,
подливая в миски океан.

В общем, шло неглупо
сотворенье супа
из кипящих музыкальных нот,
и летели чайками
лифчики отчаянно,
и бросались трусики в полет.

Рык ракет был в роке.
Битлы всей Европе
доказали то, что рок — пророк.
Спицы взяв и шпульки,
мамы-ливерпульки
свитера вязали им под рок.

Ринго Старр, Джон Леннон
чуть не на коленях,
умоляли зал: «Be kind to us!
Нам не надо столько
воплей и восторга.
Мамы так хотят послушать нас!»

Но ливерпульчата
словом непечатным
не посмели обижать людей.
Если уж ты идол,
то терпи под игом
обо-жа-те-лей!

А одна девчонка-
битловская челка,
от стихов моих сходя с ума,
начитавшись вволю,
подарила Полю
по-английски «Станцию Зима».

Стал искать Маккартни
на всемирной карте
станцию мою карандашом,
где я уродился,
как в тайге редиска,
и купался в речке нагишом.

Вот мне что обидно —
вроде пятым битлом
по гастролям с ними ездил я,
да вот не успели —
вместе мы не спели!
Но сегодня очередь моя!

Я во время оно
обнял Йоко Оно
над могилой Джона
в городе Нью-Йорк.
Носом субмарина
к Джону ход прорыла
и прижалась к гробу, где он лег.

Ангелы не скажут,
где сегодня вяжут
мамы, вновь над спицами склонясь.
Им важнее, право,
дети, а не слава.
Мамы так хотят послушать нас!

Знают наши мамы:
все могилы-шрамы
нашей общей матери-земли.
В желтой субмарине,
в желтой субмарине,
в желтой субмарине
с битлами друг друга мы нашли!