Я коронований король
Маленького сільського клубу.
Я вивчив лише одну роль -
Як закопилить краще губу.
Якщо мені таки кортить,
Я розіграю тут невдаху,
Хтось пожаліє і за мить,
Я буду в дамках - не дам маху.
Якщо ж хтось лізе на рожон,
Насуплю я сердито брови,
І "ля" візьму у домажор,
Щоб аж піджилки захололи.
Підлеглий конюх і артист,
Мій незамінний дядя Вася,
Мене завжди веде на біс,
Як в клубі вечір раптом вдасться.
А потім знов таки веде
В корчму - а звідти аж додому,
Бо я уже ні бе ні ме -
Зверніть увагу і на втому.
То дах мені перекривать,
То мазать стелю, брать солому,
А конюх мій почне співать,
І випивать аж до погрому.
Так і кипить у нас життя,
Вирує в клубі на всю силу.
Бо в нас в селі - на два кутка
П'ятнадцять душ, й ті престарілі.
Свидетельство о публикации №117120811666