А ти у слід їй не дивись,
Вона, мов сталь-не оглянЕться,
Бо все відречене колись,
У серці спогадом сахнеться.
І гострим болем за ячить,
Сльоза на віях затріпоче,
Й струною пам"ять зазвучить,
Та ні......ОБІРВАНА....Не хоче.
Не муч її. Душі не край,
Зарубцювались давні рани,
Нема дороги більше в рай,
Нема вже й раю,лиш тумани.
Давно попалено мости,
І попіл сивий поміж вами,
Любові більше не цвісти,
Лиш серце зойкує ночами. 11/28/2017
Лиш серце зойку ночами
© Copyright: Мария Круль, 2017
Свидетельство о публикации №117120709844
Свидетельство о публикации №117120709844
Рецензии
