Спiвець... Вiрш, який став пiснею...

                Присвята Назарію Яремчуку...


І ніби застогнали рідні гори -
Пішов співак, ні, все-таки співець,
Бо поєднав і радощі, і горе,
На голос свій поклав вогонь сердець.
Яка коротка і стрімка дорога...
Як птах, зринає пам'ять кожен раз.
Твоя душа вже відійшла до Бога,
А пісня залишилась проміж нас.
На цій землі слід сонячний лишив ти,
Немов карпатське вишивання - слід.
Ти будеш жити, вічно будеш жити,
Бо не щеза любові родовід.
І пісня давня знову нас зустріне,
Даль проясніє, стишиться жура.
Бо голос твій взяла собі Вкраїна,
Щоб ним учить нас правди і добра.
Тебе нема, лише тумани низько
Вуаллю застеляють мить гірку.
Як боляче сльозина верховинська
Скотилась Україні на щоку.
Всміхнись нам, друже, з дальнього далека
І висуши всі краплі гіркоти.
Над рідним краєм вже летять лелеки,
А може, серед них, Назаре, й ти?


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Родные словно застонали горы:
ушёл певец? – нет, истинный Артист!
Соединивший радости и горе,
На голос лёг огонь сердец «на бис»!
Крутым был взлёт, но коротка дорога…
И память птицей бьётся всякий раз.
Твоя душа уже коснулась Бога,
А песня остаётся с нами, в нас.
След солнца от тебя – родное жито,
Карпатской вышиванки манкий след.
И будешь жить ты, вечно станешь жить ты:
Ведь древо родословное шумит!..
Былая песня – гор кольцо,  долина,
Светлеет даль, утишится печаль.
И голос твой – то голос Украины,
Чтоб нас к добру и правде приучать.
Тебя уж нет…и лишь туман в низине
Скрывает русло плачущей реки.
Как горестно слезинка с Верховины
Скатилась Украиной вдоль щеки…
Улыбкой светлой, яркой, как розарий,
Путь озари нам, высвети мечты.
Над краем аисты летят,  Назарий…
А может, в этой стае  есть и Ты?!..


Автор слів Вадим Крищенко.
Музика Геннадія Татарченка.
Виконавець Іво Бобул
(к сожалению,
не нашла пока видео
 с исполнением этой Песни..)