Місяць зазирає у криницю,
проникає в саму глибину.
Як мені, йому також не спиться,
він якусь шукає таїну.
Причаївся хто у тій криниці,
чом у пізню пору цю не сплять?
Пустка, лиш у дзеркалі водиці
зіроньки грайливо мерехтять.
Темна хмара місяць заступила,
впала хутко ніч, як чорний кіт.
Зі свічада все ж одна зорина
визирає навіть через пліт.
І ніяка ніч їй не завада,
навіть чорна хмара не страшить,
бо немає з почуттями злади
у кохання полум’яну мить.
05.12.2017
Хай би що
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117120507880
Свидетельство о публикации №117120507880
Рецензии