Пишу листа. У відповідь - мовчання.
Мабуть, не зачепила за живе.
Відгерготіла осінь моя рання,
Зима снігами старості пливе...
А критик той мовчить заціпеніло –
Вже стільки в море вибігло води!
Вже мисль смачна, як вишенька, доспіла –
Зірви хутчій, до серця приклади!
Спитай у серця ; серце розбереться,
Де зерня золоте, де порохня.
Хоч правдою воно в тобі озветься,
Хоч присоромить пустотою дня.
Бо слово, як душа, брехні не терпить,
Підробки зневажа фальшивий блиск.
Від слів холоне кров, і тіло терпне,
І їм судить: бездарність це чи хист.
І хай твої слова не кучерявлять,
І в шати дорогі не одяглись –
Зате вони не брешуть, не лукавлять!
І хтось-таки згадає їх колись.
Пишу листа
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117120405359
Свидетельство о публикации №117120405359
Рецензии
Дякую тобі Володю. Пропоную спробувати перекласти.
Валентина Кондратенко 2 06.12.2017 09:46 Заявить о нарушении
Валентина Кондратенко 2 06.12.2017 09:46 Заявить о нарушении