А. Пирогу
Ячить димарями у небо Крикунка.
У кожне село Бог лаштує дарунки:
Співуче джерельце в новеньку криницю,
Весільний рушник вишиває жар-птицю...
Радіє піснями збудована хата!
Остання кроквина злетіла крилато.
І хором дзюркочуть в гнізді лелечата –
Їм далі плекати дітей, онучаток...
І лиш у Крикунки талан, як в жебрачки:
Не бризкає сміхом, не сіє балачки.
Поля, як і душі, врослись бур'янами...
І біль цей вселенський аж хлипа між нами.
Крикунка
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117120405291
Свидетельство о публикации №117120405291
Рецензии