За сiрими дверима...

Багряно-жовта осінь
Залишила сади.
Щось муторно на серці
В передчутті біди.

Зів’ялі пізні айстри
Наділи капелюх.
Одяг їх справжній  майстер
В холодний, білий пух.

То падає на скроню
Грудневий перший сніг.
І тане на долонях,
В калюжах вздовж доріг.

За сірими дверима
Буденностей  життя
Десь щастя розчинилось
Усе. Без вороття…


картинка из Сети


Рецензии