Про що писати, я не знаю…
А ти? Скажи… Мовчиш...
/ Лана Сянська /
У тебе ранок, в мене - ніч.
І я не сплю, дивлюсь їй в вічі,
повідую про те...про тих...
Вона ж мені на вухо тихо :
- "Не плач, маленька, "Нє грусті..."
Все буде добре, тільки ти
не забувай, буває різно:
студенно, до нестями грізно,
бо зими є, і на порозі
вона, зима, що нас морозить,
шерстить в душевних закутках.
А ми?
Ждем подарунків, хоч би в снах,
хоча інсомнії проказа
з`їдає сни.
Та неодразу -
повільно жмихає, жує
твою самотність, тло - моє,
потічок слізкам встиляє.
Але ж - ось ранок! Він - у святі,
у новорічному прокаті -
щбо вже розтанув рік в пороші.
Рік Новий крок тамує:
-"Прошу!"
прОшу...
© Copyright: Наталья Книжник, 2017
Свидетельство о публикации №117120301919
Свидетельство о публикации №117120301919
Рецензии