Рани на руках затягнулись,
Лопнувші судини відновились.
Хоч і видно на мені крапельки пітьми,
І поки що алкоголь контролю я, а не навпаки.
Адже він допомагає тримати себе в руках,
Тому що є ще темрява у моїх очах.
Чистить пам'ять негативну у моїх думках.
Хоч я вже не лежу на скелях
Але все ще помираю від болю у грудях, у моїх пустелях.
Адже воля моя знає свій шлях,
Бути корисним, й не боятись пройтись по вуглях.
Втратив знову себе, але повернутись обіцяю,
Хоч вже добро від зла не розділяю.
Мій оберіг, мій медальйон, що поклав мені ворон - погнутий.
Слова що казав мені, можу досі пам'ятати.
"Я не буду допомагати,
Але й не буду тобі заважати,
Адже свій шлях ти повинен сам обрати."
Мой путь. Сборник Графити. Ч. 4
© Copyright: Любисток Олександр, 2017
Свидетельство о публикации №117120312447
Свидетельство о публикации №117120312447
Рецензии