Я напишу тобі листа, відправлю пошту голубину
І гілку терпкого поли'ну, гірку немов прихід Христа.
Та гіркота', мов ожива, у далечинь несе надію,
Бо я вже й вірити не смію...Чи ж так бува...нажаль бува!
Я знов пишу тобі листа, та він неначе не доходить,
Немов своїм життям десь бродить і даличинню оброста.
Я напишу тобі слова, які сказати не вдається.
То скигле вітер, то сміється...Чи ж так бува...нажаль бува!
Заклею лист іще один, немов тебе торкнусь губами,
Десь може зіткнуться лобами в даличині німих дали'н.
Усе в житті колись сплива, в собі зникає безкінечність
І там глузує безсердечно... Чи ж так бува...нажаль бува!
02.12.2017р.
Валерій Масагор.
Чи ж так бува...
© Copyright: Валерий Масагор, 2017
Свидетельство о публикации №117120206034
Свидетельство о публикации №117120206034
Рецензии
як народна пісня: сумна і глибока, протяжна
а народна пісня має одну особливість: всі хто її співають, коли забувають деякі слова, то підбирають на ходу схожі слова, бо головне - щоб пісня не переривалася, так і змінюються окремі рядки, бува що приживається, а бува - забувається
я почув, що співали так:
Я напишу тобі листА, пошлЮ я пОшту голубИну
Із гІлков тЕрпкого полИну, гіркОв немОв прихід ХристА.
Тов гіркотОв все оживА і в далечІнь несЕ надІю,
Бо я вже й вірити не смію... Чи ж так бувА... на жаль - бувА!
Я знов пишу тобі листа, та він до тебе не приходить,
НемОв цілЕ життЯ десь брОдить і даличІнню обростА.
Я напишу тобі словА, що вИмовити не вихОдить:
То вІтром скИглю, то сміЮсь... Чи ж то був я... на жаль - був я!
ЗаклЕююю я конверт - тебЕ торкАюся губАми,
ЗнайдУ і обіймУ тебЕ рукАми в даличинІ всіх тих глибИн.
ОтАк життЯ собІ спливА, закІнчується безконЕчність,
А ти - глузУєш безсердЕчно... Чи ж ти булА... це ж тИ булА!
p.s.
три "ю" у слові "заклеююю" - чого тільки народ не понавигадує
поклон до землі народному поетові
Хрестослов 13.06.2020 02:44 • Заявить о нарушении
а народна пісня має одну особливість: всі хто її співають, коли забувають деякі слова, то підбирають на ходу схожі слова, бо головне - щоб пісня не переривалася, так і змінюються окремі рядки, бува що приживається, а бува - забувається
я почув, що співали так:
Я напишу тобі листА, пошлЮ я пОшту голубИну
Із гІлков тЕрпкого полИну, гіркОв немОв прихід ХристА.
Тов гіркотОв все оживА і в далечІнь несЕ надІю,
Бо я вже й вірити не смію... Чи ж так бувА... на жаль - бувА!
Я знов пишу тобі листа, та він до тебе не приходить,
НемОв цілЕ життЯ десь брОдить і даличІнню обростА.
Я напишу тобі словА, що вИмовити не вихОдить:
То вІтром скИглю, то сміЮсь... Чи ж то був я... на жаль - був я!
ЗаклЕююю я конверт - тебЕ торкАюся губАми,
ЗнайдУ і обіймУ тебЕ рукАми в даличинІ всіх тих глибИн.
ОтАк життЯ собІ спливА, закІнчується безконЕчність,
А ти - глузУєш безсердЕчно... Чи ж ти булА... це ж тИ булА!
p.s.
три "ю" у слові "заклеююю" - чого тільки народ не понавигадує
поклон до землі народному поетові
Хрестослов 13.06.2020 02:44 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.