//присвячую m.C.
Ти дівчина з ясними карими
Очима, тому й чарівна.
І сонечко в небі безхмарому,
Зогріє тебе, як сумна.
Напевно, ми світ не побачимо
І наших зірок не відзначимо.
Живем ми далеко, далеко ми мрієм,
І ось сам я і ти сама.
Завжди я вважав тебе кращою,
Відколи уперше зустрів.
Завжди я хотів щастя нашого
І зичив тобі добрих снів.
Якщо хтось про тебе казав дурне,
Слова опікали, як сніг, мене.
В думках заспівав тобі пісню любові,
А в голос ніяк не зумів.
Я знав, як ти любиш квіток лани,
І ясні снігові поля.
А часом здавалось, що навесні
Для тебе квітує земля.
На жаль чи на щастя, я мину
І, мабуть, не пам'ятатиму,
Але я ніколи не втрачу твій погляд
Наївний, немов немовля...
Я, звісно, лишився ніким, і тобі
Не цікаве моє відчуття.
Пробач, що я надто слабий, щоб з тобою
Створити цю казку життя.
Казка життя
© Copyright: Даниил Моровов, 2017
Свидетельство о публикации №117120107187
Свидетельство о публикации №117120107187
Рецензии