Там водоспад і дивний ліс,
Зірок казки і співи мавок,
Хоч ліс вже величезно так поріс,
Але незміність залишає казок.
-Добраніч!- вітер шепотів,
Стелив м*ягку нам постіль трав,
А потім тихо відлетів,
І прохолоду відігнав.
У небі тиша, лиш зірки,
Стають в мовчазний танок знову,
Ми дивимося залюбки,
Почуєм цвіркунів розмову.
Кохання є найкраще, що,
Дається у житі щасливим,
І ми кохаємося знов.
Щоби зробити друге " я" вродливим.
Воно на нас щоб схожим було,
І щоб тепло із нами разом все відчуло.
Там водоспад дивний л с
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117120106164
Свидетельство о публикации №117120106164
Рецензии