Остановка
З мого дитинства повіяло пусткою,
І стало так морозно… Я закуталась хусткою.
Пухнастою хусткою, що вкрила мене хмаринкою.
Зупинка.
І знову дитинство за склом, перероблене часом –
Вже ледь упізнане, ефірне, загублене щастя.
І я в тому просторі, наче забута билинка.
Зупинка, зупинка… А далі – остання зупинка…
1991 рік
Свидетельство о публикации №117113006990