Эта осень урожайная - На смерть Владимира Трояна

                На смерть Владимира Трояна


Я написал в своём дневнике 21 ноября:
«Эта осень урожайная на… оставление тел!»
А сегодня, когда услышал новость, понял – не зря,
Видимо Боженька дал знак заранее… так захотел…

Лётчику на могиле ставят крыло,
Или пропеллер – как символы: мог летать!
А Музыканту… - Музыка – лучший слог,
То, что творил, что спасало, что… всех спасло!
То, что реально Миру звучать помогло!
То, что Душой и Сердцем умел играть!..

Вова оставил тело… Душа ушла…
Был Дед Морозом, певцом, директором, мужем, отцом…
Ангелы давно заготовили два крыла –
Знали, парень достоин – был молодцом!

Помнит гитара пальцы его… ладонь…
Помнит народ его голос, улыбку, смех…
Вова пытался Музыкой высечь огонь!
Вова старался – жить и творить для всех!..

Тело спрячет могила… А как – с Душой?
Знаешь, а я уверен, на Небесах
Есть симфонический… настоящий… большой –
Божий оркестр и Вова – в его рядах!


P.S.   «В Умані живе найкращий Дід Мороз Черкащини

Серед працівників культури, мистецтва і позашкільної роботи навряд чи можна знайти того, хто хоча б раз у своєму житті не спробували себе у ролі Діда Мороза.
Дід Мороз — одна із найяскравіших асоціацій Нового року, один із найтепліших спогадів дитинства. Добрий казковий старий зі сніжно–білою бородою, який приносить подарунки. І хто ж він насправді? Про найцікавіші моменти із життя Діда Мороза, та про те чи вірять сучасні діти у цього казкового персонажа розповідає директор міського Будинку Культури Володимир Троян, який з 1984 року вітає уманчан з Новим роком та вже не перший рік відкриває головну ялинку міста. Окрім того, Володимир Григорович вже два роки поспіль отримує статус найкращого Діда Мороза на Черкащині!
– Це щорічний конкурс серед Дідів Морозів, що проходить у Черкасах. Серед численої кількості конкурсантів статус найкращого Діда Мороза я отримував і у 2010 і у 2011 роках. Цьогоріч конкурс буде проходити 13 січня, тож відпочивати мені ніколи – буду готуватись втретє завоювати нагороду, – посміхаючись додає Володимир Троян.
– Пане Володимире, коли і де Ви вперше приміряли образ Діда Мороза?
– Головну ялинку міста я вперше відкрив у ролі Діда Мороза 1984 року. А от костюм Діда Мороза я приміряв ще першокласником, у 1968 році. Не дивлячись на те, що при народженні я важив всього 2 кілограми 200 грамів, вже у першому класі був найбільшим серед однолітків. А тому костюм зайчика одягнути не довелося, – посміхається. – Тому з легкої руки моєї першої вчительки Оксани Батури, у новорічній виставі я отримав роль Діда Мороза. Відтоді цей образ супроводжує мене все життя. Був Дідом Морозом всі роки навчання в музичному училищі, потім 2 роки в армії.
– У чому секрет Вашого успіху? І чи були випадки, коли знайомі дітлахи "розсекречували" Вас?
– Я– професійний працівник культури. І до кожної ролі, за яку берусь, ставлюся відповідально. Знаючи легенду походження образу Діда Мороза та те, як він має виглядати, я намагаюся максимально вживатися в його образ. Можливо саме тому жодного разу за весь цей час ніхто із малюків не впізнав у мені дядю Володю, – каже співрозмовник. – Навіть був випадок, коли друзі попросили з Новим роком привітати їхню маленьку донечку. Вона мала дивне вміння розсекречувати усіх, хто намагався у образі Діда Мороза привітати її зі святом. Проте довго вдивлялася мені у очі, не впізнала і щиро повірила, що нарешті я ї є "справжній".
– А ви сам вірите в дива?
– У дитинстві, батько щоразу на Новий рік одягав на себе білу накидку, у якій тихо підбираючись до кватирки, дарував нам з сестричкою подарунки. Тому напередодні новорічних свят ми з нею дуже ретельно слідкували, щоб кватирка в жодному разі не була закритою на крючечок. І навіть потім вже знаючи, що всі подарунки ми отримуємо від батьків не зраджували традиції не закривати кватирку. Адже не хотілося втрачати цю казкову атмосферу очікування новорічного сюрпризу. І більше скажу, навіть зараз, будучи дорослою людиною я все одно вірю у дива, приємні несподіванки та подарунки долі, – додає Володимир Григорович.
–Чи дарували щось уманчани Діду Морозу?
– Звісно. Пригадую випадок, коли на одному зі свят у дитячому будинку, що розташований на вулиці Малофонтанній, один хлопчик подарував мені власноруч зроблений настінний підсвічник. Цей подарунок і досі є у мене.
–Як зустрічатимете 2013 рік?
– Хоч для мене Новий рік асоціюється з сімейним і затишним святом та все ж цієї святкової ночі я працюватиму. У нашій домівці зимові канікули настають після Різдва. Тоді у родинному колі ми переглядаємо відео, яке лишилося зі свят, і просто відпочиваємо з мандаринами, ялинкою та олів’є».

Підготував: Олена КУЗЛЯЄВА
Джерело: Умань.Інфо