Снiг iде занадто довго в мiстi
Посивіли вщент чагарники.
Кучеряві стежки до під’їздів
Жваво промітають двірники.
Тихо всюди. Навіть не шелесне.
Вітер перебрався у яри.
Лиш кружляє марево чудесне,
Торжеством спускається згори.
________________
Подумки вертаюсь в холоднечу,
Повоєнні згадую роки:
Кожушину вицвілу овечу,
Братові, на виріст, кирзяки.
Гірка, аж до стріхи, чималенька,
Повна крику, сміху й метушні.
Санки дерев’яні від Омелька,
А на них з десяток дітлашні...
________________
Десь явивсь, подув сильній губатий,
Стукотить у шибку навісний.
Завертівся сніг легкий, лапатий….
Я ж… лаштую скрипку… до весни.
Свидетельство о публикации №117112905833
Замечательно написала,дорогая)))
Снега в детстве было много, ныряли в него просто и розовощекие бежали домой сушить свои одежды)))
Обнимаю!!!
Людмила Аристархова 02.12.2017 12:33 Заявить о нарушении
Дякую, Людмилко, нам є що згадати, а нині чекаємо снігу, як манни небесної. Летів, гарний і від тепла стік струмочками.
Темно-сірий колір скрізь, і лише горобці радіють від того, що корм є в сухій траві.
На Манжетах Вишиванки 02.12.2017 13:31 Заявить о нарушении
хочется уже чтобы побелело все вокруг, а то так это безвременье утомляет)))
Людмила Аристархова 02.12.2017 14:05 Заявить о нарушении