Як стало тихо
Июньский Дождик
Закривши очі переставши дихать,
Ідуть на небо бо прийшов їх час.
А ми ніях не можем звикнуть
Що вже не буде їх посеред нас.
Ми починаєм згадувать хвилини
Які були дороще за життя.
Все намагаючись прийти до тями,
Що з ними вже не буде майбуття.
Ми бережемо фото з їх обличчам,
І речи ті що нагадають знов і знов.
Все скінчено,і до жалю незвично,
Так тихо нам,і вже не до розмов.
Не доторкнемось і не посміхнемось,
І не промовим "Боже Збережи".
Віддав би все-життя,здоров,я, сили,
І зостаємся із бідою ми одні.
Цінуйте,бережіть, і знову пробачайте,
Кохайте так немов останній день.
І новий день з усмішкой зустрічайте,
Любов даруйте і цінуйте повсякдень.
Як стало тихо
© Copyright: Июньский Дождик, 2017
Свидетельство о публикации №117112905012
Свидетельство о публикации №117112905012
Рецензии