Іду-бреду – вузенька вулиця
І непроглядь.
До ніг моїх імла скавулиться,
тьху! –дідька бля…
Несу папірус вірша теплогo
для когось хліб.
Пекла сюжет життя вертепного
аж надцять діб.
Дорога вужчає і вужчає,
ген – світлячок!
Тривога дужчає і дужчає –
в ребрі гачок.
Чекає доля, може, Байдина,
чи розіпнуть?
Чи забуяє радість свайбина? –
не в тому суть.
Іду, поки душа тримається
моїх казок,
Поки на Вічність наживляється
думок разок.
Iду-бреду вузенька вулиця
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117112910684
Свидетельство о публикации №117112910684
Рецензии