Як там, синку, тобі в чужині?
Кажуть, став ти тепер бізнесменом.
У хиткому, дірявім човні
Відпливаєш все далі від мене.
Де печаль я подіну свою?
Чи ж для тебе оце – торгувати?
Не годиться тобі, солов'ю,
Рідну пісню за гріш продавати!
Кажеш, кинеш співать, як біда...
Чом до пісні душа прикипіла?
Глянь, з докором сумна погляда
Мельпомена твоя зубожіла!
Продають на базарі і світ,
І людей, наче яблука й груші,
І святий матерів заповіт,
А найбільше ; людські, певно, душі...
Світ ловив тебе і подолав
На кону копійчаних забавок.
Ти, синочку, незчувсь, як поклав
І надію мою на прилавок.
Лист до сина
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117112910506
Свидетельство о публикации №117112910506
Рецензии