Встретила Покой. Перевод из Л. Юферовой

Октябрь проходит, снова жду дождей,
Морозцем  первым укололась  утром,
И вдруг – идёт Покой  в  плаще
Неспешно дорожкою  к кому-то.

Айда в село полями - напрямик!
Моя изба - старушка первая у края
Там, в храм берёз  раздетых, ветер - озорник
Уж гонит солнце спать, толкая.

Вот с листопадом катится арба
И рассыпает листья по дороге
Какой упрямец ты , Покой, о да!
Глаза мои, ты видишь, тонкослёзы.

А он смеётся тихо: - "Я не твой"...
Я не возьму  чужого -  так решила!
Жизнь -  сильный  листовей. И, значит –« Стой»
Сказать я не могу – не в силах!

И снова смех, иль показалось мне:
Покой в плаще и дождик мелкий...
Тебя ждёт кто-то.Так иди себе!
И тот , кто больше ждёт  - тебя приветит.


Оригинал

Минаю жовтень, вкотре зву дощі,
Морозцем першим злегка укололась...
Аж раптом - Спокій в довгому плащі
Неквапно йде доріжкою до когось...

Гайда в село полям напереріз!
Моя стара хатинка - перша скраю.
У світлий храм роздягнутих беріз
Он вітер спати сонечко штовхає.

Он з листопадом котиться гарба,
Розтрушуючи листя по дорозі.
Який ти впертий, Спокою, ти ба!
А в мене очі, бачиш, тонкосльозі.

Та він сміється стиха: "Я не твій..."
А я ж ніколи не візьму чужого.
Життя - такий потужний листовій,
І стишити його мені незмога.

І знову сміх, чи так мені здалось,
І Спокій у плащі, і дощик дрібен...
Іди собі - тебе чекає хтось,
Кому ти більше, ніж мені, потрібен.