Після дощику на небі
Хтось доріжку постелив.
Колір перший мовби гребінь,
Як струмочок тихо плив.
Коло нього, наче змійка
Щей оранжева така.
І крадеться, мов злодійка
Не широка, а тонка.
Коло неї жовта стрічка,
Як дівчина моторна,
Може то її сестричка?
Краща неї чепурна.
Он дивіться щей зелена,
Може то чудний черв'як?
Щей прудкий такий шалений -
Ти куди повзеш босяк?
Придивітся далі друзі
Поміж них щей голуба,
Як вода тече у лузі
Ой, дивіться щей стриба.
Синю я чогось боюся,
Сам не знаю і чому.
Сумно так, що аж журюся
Не люблю її - німу.
Фіолетова теж з ними
Не весела мовчазна,
Із подругами чудними
Де взялась між них хтозна.
Відгадайте любі діти,
Як доріжку кличуть ту?
Розмальовану, як квіти
Гарну зовсім не бліду.
Петрик каже - то ж веселка!
Дощик любить так її.
Відгадав: тобі цукерка,
Не сестра вона змії.
Владимир Ольховой. 26 Ноября 2017.
Веселка
© Copyright: Владимир Ольховой, 2017
Свидетельство о публикации №117112600076
Свидетельство о публикации №117112600076
Рецензии