Україна – без краю море жита,
Завжди була спроможна
Нагодувати майже не півсвіту.
У маренні було неможна уявити,
Щоб не мала мати чим
Свою дитину накормити.
І час прийде, клята доля,
Не знайти торішнього колосся…
І почути в зледенілім полі
Шепіт помираючого сина,
Слова останні у житті:
«Мамо, хочу хліба…»
Голодомор
© Copyright: Юрченко Андрей, 2017
Свидетельство о публикации №117112506104
Свидетельство о публикации №117112506104
Рецензии
Яка глибоченна правда життя! У нашому селі помираючий хлопчик просив хліба. Казав мамі, благав: -Я не бу-уду їсти, тільки у роті подержу...
Лише від згадки цих слів навертаються сльози.
Юра Радуга 29.03.2021 20:59 • Заявить о нарушении
Лише від згадки цих слів навертаються сльози.
Юра Радуга 29.03.2021 20:59 • Заявить о нарушении