Iван Вазов. Нiч

Іван Вазов
НІЧ


Безсоння, знемога… обсіли думки!
Я вийшов у ніч на повітря схололе.
Спалахують в небі алмази-зірки,
і місяць осяює землю довкола.

Тут тиша така величава й свята,
тут радість нестримна повсюдно клекоче!
І п’ють її очі, душа і вуста,
ці ласощі – дар дивовижної ночі.

Ні стону, ні голосу не забринить,
коли ляговиться вселенна безмовна…
І так було тихо, немовби в цю мить
навік запропала скорбота світовна… 

Петербург

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригинал:

Иван Вазов
НОЩ


Безсъница, задуха... мисли безчет!               
Излязох да дъхна на въздуха нощни.
Луната златеше заспалия свет
И свода, засипан с брилятни разкошни.

Каква тишина величава, света
И долу, и горе! – Какъв мир и радост!
Аз гълтах я с очи, с уста и душа  уста?
На лятната нощ чародейната сладост.

И никакъв стон, ни въздишка, ни глас
Не идеха в тая вселена заспала...
И тъй беше тихо, като че тогаз
Всемирната скърб бе навеки умряла...

Петербург.