Я відчуваю мову,
Як відчувають вітер,
Ніжність, тремтіння, дотик,
Місячну ніч і дощ.
Як відчувають маму,
Що найрідніша в світі,
Подих роси і квітів,
І як грозу — такОж!
В давнім-прадавнім світі
Я існувала, знаю!
В “Слові” отім, найпершім,
З самих “азІв” Буття.
Всесвіт пульсує світлом,
Дихає, розмовляє,
Бог засіває “Словом”
Вічності майбуття.
Мова малює “Словом”
Зримі, живі картини
“Словом” живе свідомість —
Вічна душа моя.
Я відчуваю мову
В єдності триєдиній,
В святості і любові,
В сенсі мого життя.
Я вiдчуваю
© Copyright: Людмила Киреева-Силенко, 2017
Свидетельство о публикации №117112511733
Свидетельство о публикации №117112511733
Рецензии
Дякую, Вам за чудові рядки, вони мені до вподоби!!!
Я вважаю, що вірші повинні бути щирі, співучі, легкі в сприянні, як наша мова!!!
Це шановний Юрко полюбляє своєрідну українську хокку...
Шановна мова солов'я,
Співуча і красива,
Раділи ниви і поля,
Коли душа просила,
Коли у тиші наливавсь
Пшеничній колосочок
І я до віку сподівавсь
Вписати свій рядочок...
Щоб мали змогу десь, колись
Співати мої внуки,
Пишатитсь дідом, що моливсь
І зводив в небо руки...
Шановнамова солов'я,
Дай Бог її почути,
Але не в Славу, не в ім'я,
Бо щира має бути!
З повагою,
Владимир Прохода 07.02.2018 08:16 • Заявить о нарушении
Я вважаю, що вірші повинні бути щирі, співучі, легкі в сприянні, як наша мова!!!
Це шановний Юрко полюбляє своєрідну українську хокку...
Шановна мова солов'я,
Співуча і красива,
Раділи ниви і поля,
Коли душа просила,
Коли у тиші наливавсь
Пшеничній колосочок
І я до віку сподівавсь
Вписати свій рядочок...
Щоб мали змогу десь, колись
Співати мої внуки,
Пишатитсь дідом, що моливсь
І зводив в небо руки...
Шановнамова солов'я,
Дай Бог її почути,
Але не в Славу, не в ім'я,
Бо щира має бути!
З повагою,
Владимир Прохода 07.02.2018 08:16 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.