Не сонце, а сон -
провідник у натхнення
щоночі торкає вустами:
- Не спи...
І сняться розмаї осяйно зелені,
в майбутнє готують, шепочуть листи.
Розмова - з довкіллям,
з людиною - потім,
перлину знайти в прибережжі - катма.
А ми войовничі від того зусилля,
і пошуку істин на втіху катам.
Терзає буденність,
тривожить прийдешнє,
що мороком ціпить уста:
- Не вбивай!
І знову здалося - аж надто залежна
від тиші нічної...
Спасенному - рай.
Подай мені чашу водиці з криниці,
студенного дня - обігрій,
не змарнуй -
отого святого,
що стоплює крицю,
отого, що кличе:
- Пиши і чаклуй.
чаклунка..
© Copyright: Наталья Книжник, 2017
Свидетельство о публикации №117112401250
Свидетельство о публикации №117112401250
Рецензии