Похмура погода, аура світиться жовтим.
Ніколи не розуміла, навіщо потрібна третя чакра.
Та інтуїція, дійсно, рідко підводить.
Хоча Всесвіт постійно на мені випробовує жарти.
Відкрий мені очі назустріч, я тОго варта.
Зіграймо лиш раз, я ж все одно здаюсь.
Звільни мене з-під цієї монастирської варти,
Я вже “відкаялась”, іншому богу молюсь...
Я — ймовірна, я реальна, я повторна.
Не казкова, не ідеальна, не чарівна.
Компліменти — це бруд, прикраса хитка й ілюзорна,
Коли в них немає правди, їх користь досить сумнівна.
Просто в очі дивись. Слова підбирати досить!
Я втомилась він постійного підрахунку годин.
Зводить з розуму і збиває з ніг моя одинокість,
а не самотність.
Бо “сам” не так страшно, як “один”.
Одинокiсть
© Copyright: Мариулла Дми, 2017
Свидетельство о публикации №117112306484
Свидетельство о публикации №117112306484
Рецензии