Хмари скрили блим коханих зiрок,
Сизий дим рiже вулицю на шматки.
У твоїх очах океан думок.
Обмiняв сну квитки на магiчний бiб.
Бiлий шум по шкiрi стрибав всю нiч.
Мовив. Лиш думки гвалтували слова.
Свiтло мiсяцю, нiби вогник свiч,
Ти сидиш, мов натягнута тятива.
Я благаю, залиш свiй зараз дум,
Обiцяю не вести з богами мов.
Це нiколи не був дурнуватий глум.
Сподiваюсь тебе лиш зустрiти знов.
20.11.17
Подумки
© Copyright: Дмитрий Тодд, 2017
Свидетельство о публикации №117112300502
Свидетельство о публикации №117112300502
Рецензии