Васыль Симоненко Пред тобою не могу склониться

Васыль Симоненко «Пред тобою не могу склониться»
(перевод Владимира Туленко)

Пред тобою не могу склониться, 
Комплимент вовеки не слепить.
Засмотревшись в очи, раствориться, –
В них свою тревогу утопить.

И, когда химерною габою,
Спеленает землю снова ночь,
Загрустит вновь сердце за тобою,
Сон куда-то убегает прочь.

Белые вновь обвивают крылья
В призраке таинственных ночей,
Крохотная ты стоишь так мило
Утром, где прозрачней всех теней.
 
И пылают цветом вишен спелых,
Властно превратив в рабов своих,
Губы, что так девственны и грешны,
В блеске глаз безумно голубых.

*****

Василь Симоненко «Я тобі галантно не вклонюся»

Я тобі галантно не вклонюся,
Комплімента зроду не зліплю,
Тільки в очі ніжні задивлюся,
В них свою тривогу утоплю

І коли химерною габою
спеленає землю довга ніч,
довго серце тужить за тобою,
Довго сон мені не йде до віч

Довго білі таємничі крила
Обвивають маревом видінь,
І стоїш ти, крихітна і мила,
І прозора, мов ранкова тінь

І палають, наче стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи неціловані і грішні,
Очі божевільно голубі