Последнее стихотворение перевод на украинский

Последнее стихотворение (Эльдар Рязанов, http://sadalskij.livejournal.com/2474135.html)


В старинном парке корпуса больницы,
кирпичные простые корпуса...
Как жаль, что не учился я молиться,
и горько, что не верю в чудеса.

А за окном моей палаты осень,
листве почившей скоро быть в снегу.
Я весь в разброде, не сосредоточен,
принять несправедливость не могу.

Что мне теперь до участи народа,
куда пойдет и чем закончит век?
Как умирает праведно природа,
как худо умирает человек.

Мне здесь дано уйти и раствориться...
Прощайте, запахи и голоса,
цвета и звуки, дорогие лица,
кирпичные простые корпуса...

ОСТАННІЙ ВІРШ  (вільний переклад П.Голубкова)

В старому парку корпуси лікарні,
Цегельні неказисті корпуси...
Шкода, що я молитися не вчився,
Що в чудеса не вірю, як усі...

А за вікном палати пізня осінь,
І листю скоро бути у снігу.
Не зосереджусь я, в розброді зовсім,
Несправедливість не прийму таку.

І що мені до долі вже народу,
Куди піде він, чим закінчить рік?
Все ж як вмирає праведно природа,
Як кепсько помирає чоловік.

Мені тут розчинитися в сторіччах...
Прощайте, аромати, голоси,
І кольори, і звуки, і обличчя,
Й цегельні неказисті корпуси...