Шон Маклех. Приглашение в гости

Шон  Маклех  Патрик.

           ПРИГЛАШЕНИЕ  В  ГОСТИ
 
             Накликання гостей

         «І сивий пастор кличе буревій.
          І блискавки які мені сплітає нині пряха?
          І в очі зазира мені життя, але задкує геть – від страху.»         
                (Еміль Верхарн)

Падолист сивим пастором
Накликає гостей
                в хату сновид-людей:
Накликає біду –
                чорновбрану вдову,
Заходи-живи
                в синьому домі з трави.

Падолист пастухом,
                а з ним дочка-пітьма
Блукають з кудлатим псом –
                чорним, як смерть сама,
Кличуть нових гостей
                у хижу приблуд-людей:
Накликають  війну –
                вбрану в червоне вдову:
Заходь, вдово –
                будь як вдома,
У пивниці вино –
                черлене й солодке воно:
Лий, розливай
                міри не знай,
Люди ж бо за хмелем червоним
                скучили,
У хаті своїй кубло гадюк
                сплели –
Гадюк ненависті.

Падолист жовтоволосим теслею
Накликає гостей
                у житло божевільних людей –
Хворих на голову:
Накликає стару
                моровицю-чуму:
Давно не заходила
                на гостину до нас, пані щурів,
Пані майстрів-трунарів
                та рискалів
                і копачів – саме тих,
Які риють могили.

Падолист-жебрак
                на жарти мастак,
Відкриває двері
                свята всіх мертвих.

Падолист-дроворуб
                майструє ясла
Для того вола
                на якому приїде Відчай,
Що зоре поля
                і засіє зубами змія.

Падолист-каламар накликає гостей
                у село навіжених людей,
Кличе смерть саму,
                що збирає в суму
Тварі по парі
                (наче Ной у кошарі
                Ковчегу).
Кличе-кричить падолист-каламар:
                «Прийди, ледащо старе,
Жати жниво своє –
                пшеницю людську
Бо вже час,
                бо вже хтось із нас
                мусить».
            
                ***
    Из  Шона  Маклеха

                ПРИГЛАШЕНИЕ  В  ГОСТИ

Брыластый  пастырь  седовласый –
Осенний  сизый  листопад,
Творя  изысканные  пассы
Влечёт  лунатиков  парад
Под  изумрудные  покровы,
Туда,  где  плачущие  вдовы
У  присносущих  на  виду
Пророчат  чёрную  беду.

Листогонитель 
               козопасом
                скитается…
С  ним  дева – тьма
И  пёс,  страшней  чем  смерть  сама,
Бредут  лукавым  переплясом.

В  сумУ – зияющую  сень –
Сбирают  новых  праздноблудов,
Где  содомиты,  где  Иуда
Кромсают  смертную  шагрень.

Влекутся  вдовьи  вереницы
В  багровом  мареве  войны;
Их  обескровленные  лица
Смертельной    мУкой  сведены.

В  пивных ни эля  нет,  ни  пива,
Здесь  хмель  замешан  на  кровИ
Змеиного  аперитива –
Развратной   яростной   любви.

Гадюки  в  кублища  сплетаясь
Из  ненависти  кольца  льют,
И  люди,  с  аспидом  братаясь,
Осанну  Дьяволу  поют.

Метелит  плотник  желтопрядый –
Неугомонный  листопад –
Влечёт  и  тех  кому  не  рады
К  столам  безумных  грешных  чад.

Их  мор-чума  целует  в  очи,
И  мастера-гробовщики,
Нафабрив  трупам  парики
Барыш  могильщикам  пророчат.

Ах  листопад,  ах  нищий  клоун…
Добро  ж  тебе,  в  конце  концов,
Дверь  отворять  зловещим  словом
Под  звон  дурацких  бубенцов,
Чтоб   звать  на  праздник  безголово,
В  гробах  тревожа  вновь  и  снова,
Давно   истлевших  мертвецов.

Вот  некто – в  масть   дереворубу,
Лес  валит,  ясли  мастерит
Волу, 
           на  коем  воссидит
Отчаяние, 
                скалит  зубы,
И  понукает  животину
Взрыхлять  безродную  новину.

Сохой  усердно  шевеля
Рисует   ралом   кренделя,
По  бороздам  обильно  сея
Куда  там  семя? -  зубы  змея.

Есть  листопад – лиловый  тонер.
Он  гонит  тех,  кто  обречён,
Но  жив  пока,
                ещё  не  помер
И в смертное  не  облачён.

Он  привечает  их,  ласкает,
В  дома  безумцев  завлекает,
Где  горемычных  без  ума
Встречает  смертушка  сама,
По  пАрам  строит,  как  у  Ноя,
Равняя  с  трусами  героя.

Зовёт,  покрикивая  в  голос:

«Иди!  Довольно  гостевать!
Приспело  твой  лежалый  колос
Смертельной  мУке  предавать»…

Торопят  мерные  шаги
Платить  долги.