Буяє навкруги омана –
Брехня, що їде на брехні…
Чому народ так любить пана?
Вдягає сам собі кайдани,
Сопе тихесенько в лайні…
Чи ні?
Чому шляхетність – поза очі?
Чому добро – лише своє?
Неначе жаби серед ночі,
В болоті рідному квакочем
І сморід настрій не псує.
Так є…
Чи народилися такими,
Чи щось пороблено, цей світ –
Сумнівний спадок недоРиму;
І гірше присмаку полину
Ганьба, що вкрила славний рід.
Пристріт…
Шануймося, бо того гідні..!
Хто на такий – ганьба, ганьба…
Мов кайдаші усі ми рідні!
Лунають вигуки огидні:
«Цей хлоп не схожий на раба,
Ти ба..!
Або дурний, або падлюка,
Не розуміємо його…»
І знову обирають суку,
Зрікаючи себе на муки…
А потім плачуться: «чого»?
Того!
Ось, написав, а що надалі..?
Чи докричуся я до вас?
Ми стільки років просерали,
Себе, країну зневажали…
Коли ж останній, крайній раз?
Вже час!
Вже час
© Copyright: Сазонов В.П., 2017
Свидетельство о публикации №117112205136
Свидетельство о публикации №117112205136
Рецензии
Чудова поезія! Справжньому поету, якому не байдужа Батьківщина, доля рідного народу, не можна оминати мерзенності, що твориться навколо. Підтримую та вітаю Ваш чудовий вірш! Будемо жити сподіваннями на те, що люди нарешті прокинуться й не будуть "знову обирати сук".
Бурчак Ворожбянский 22.11.2017 22:28 • Заявить о нарушении
Бурчак Ворожбянский 22.11.2017 22:28 • Заявить о нарушении
Дякую Вам, пане Бурчак. Але одних сподівань мало, вже час "заходитися будить", "а то проспить, собі, небога...".
Сазонов В.П. 30.11.2017 18:10 Заявить о нарушении
Сазонов В.П. 30.11.2017 18:10 Заявить о нарушении