Вже і осінь на порозі,
А ти мене і не спіткав,
Повпало листя, на дорозі,
Лежить; ти, мабуть, заблукав.
Я вірю в те, що ти бажав би,
Зі мною стрітись у ці дні,
Тоді мене і покохав би,
В великом місті ми самі.
Йдемо алеєй, чуєш гуси?
Не бачимо але кричать.
У теплий край вже віднесуться,
Ставки без них немов мовчать.
Так роздуми мої говорять,
А ти мене і не спіткав,
Ще буде рік, ще це повторять,
Щоб стрів мене і покохав.
Вже ос нь на пороз
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117112204801
Свидетельство о публикации №117112204801
Рецензии