Вальс-шансон

На килимі з жовтолистя в суконці нічній
З презентованого вітром крепдешину,
Танцювала в підворітті Осінь вальс-шансон,
Виздихав теплий день та хрипло вив саксофон...

З усього навкілля люди забирались геть,
Та з усіх дахів птахи тікали,
Танцюристці заводній оплекавши крилами.
Як давно, як давно лунала музика там...

Як часто бачу я сон, такий набридливий сон,
В якому Осінь нам танцює вальс-шансон,
Там листя падає вниз, платівка нудно зітха,
Та не тікай, побудь зі мной, моя примха...

Одурівши з насолоди, геть літа нагнав,
Захиталася будівля - вікна навстіж,
Тим, хто з них стрибнути нє встигав -
Дарувала диво ...

Як часто бачу я сон, такий набридливий сон,
В якому Осінь нам танцює вальс-шансон,
Там листя падає вниз, платівка нудно зітха,
Та не тікай, побудь зі мной, моя примха...

А коли пощезли звуки в темряві нічній,
Бо все має свій кінець та свій початок,
Занудила Осінь дощиком рясним:
- Ах, який то був вальс, як добре всім було з ним...

Як часто бачу я сон, такий набридливий сон,
В якому Осінь нам танцює вальс-шансон,
Там листя падає вниз, платівка нудно зітха,
Та не тікай, побудь зі мной, моя примха...