Зтихло мов би.Зтихло.Зтихло.
Б'є у скроні наче скло.
Промайнуло.Згіркло лихо.
Що наразі й не було.
Зашатало. Завертіло.
Кинуло у пусті сни.
А також загуркотіло...
Повернуло до весни.
Легким покликом в пориві...
Вітер стогне,до землі.
Та дерева гне у зливі...
У тумані та й імлі.
Громом блисне.Ллє із чаші.
Проливним дощем до ніг.
Чоботи в земляній каші.
Зверху пада білий сніг.
Ліг.Лежить.Немов в полоні...
Наша матінка земля.
І в старечії долоні...
Холод наче загуляв.
Рукавички щось не гріють.
Щічки їсть красний мороз.
Завірухи щільно віють...
Гнуться віточки із лоз.
(Понкратова.О.В.)
Легким покликом в поривi
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117112101469
Свидетельство о публикации №117112101469
Рецензии
