Ти став для мене як чужий - укр

Вже осінь листя замела
І світ став трішечки пустий.
Я посміхнутись не змогла
(це сталось наче не з проста) –
Ти став для мене як чужий.

І поруч лежачи без сну,
Знов не торкалася тебе.
Ти ще не знав свою вину,
Та я вже ки’дала тебе.

Прощалась серцем знов і знов,
Вбираючи у пам'ять все:
Колишню ніжність та любов,
Твої уста, твоє плече…

Ніч розпочалась та пройшла,
Я вкотре спати не змогла.
Останній шанс шукала я,
Але надія все ж не йшла.

Ти так понівечив мене
І змушував поганих слів,
Собою бути не могла,
А ти по-іншому не вмів.

Тому я знаю – я піду,
Щоб не сказав ти й не зробив,
Я більше так не проживу,
Бо все прекрасне ти вже вбив.

(13.11.2017)


Рецензии
Зима, наверно, замела
Тропинки к счастью и любви,
Но, всё таки, любовь была
И светом наполняла дни.
Ну почему же стал чужим
Такой родной и нежный друг?
А может быть... поговорить,
Согреет близость рук и душ...

Ирина, очень понравилось стихотворение, трепетные, волнительные, жизненные строки!

С самыми наилучшими пожеланиями в новом году,

Крэйзи Ли   03.01.2018 16:26     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.