Ми всі навчались хто на кого,
А працювали хто ким міг.
Нам різні випали дороги,
Де і калач був і батіг.
Хоч рідний край не покидали,
Завжди у статусі слуги.
Кумирами були вандали,
Справжні герої-вороги.
Тож у полоні у омани,
Не були тими хто ми є.
Сприймали речі бусурманів
І видавали за своє.
Життя мінялося поволі,
Нам невідома біль тортур,
Ми майже вибрались з неволі,
Ми майже повалили мур.
Великих статків не нажили,
У деклараціях нулі.
Є самогон, вино з ожини,
Хліб і до хліба не столі.
Можливо є чим дорожити
Ще двадцять, десять, п’ять чи рік.
Давайте вже не краще жити,
А гідно доживати вік.
Ще 10, 20, 5 чи рiк...
© Copyright: Сергей Заграбайло, 2017
Свидетельство о публикации №117112009743
Свидетельство о публикации №117112009743
Рецензии