А осiнь приходить...

А осінь приходить... і йде собі далі...
Комусь вона спокій у душу вселяє,
Нерідко підсипе до серця й печалі...
І ще один рік в паспорти добавляє...

Нам всім оглянутися би позад себе ,
Щоб кожен свій крок за цей рік оцінити,
Чи жили ми так , як по  Божому треба?
Чи щось ,таки треба би було змінити?..

...Ми часто буваємо вкрай нетерплячі ,
Не раз "прорізаєм" когось гострим словом,
Не раз  (до не свОіх потреб )-ми незрячі,
Й обіцянки наші , нерідко -полова...

На жаль, мовчимо...там, де треба сказати,
І часто говоримо не по потребі ...
Простіше нам "з кінцями  пообрізати "
В місцях , де лише би підклеїти  треба...

"Не раз"... і "на жаль"...-оглядаючись, бачиш,
Та осінь лише "урожай" нам  збирає...
І хтось , мимоволі від цього заплаче,
Так!, інколи, все гіркоти набирає...

...Як хочеться добрих "плодів" (тих ,що сієш),
Потрібно для себе закон ухвалити:
"Не мусиш творити добро , як не вмієш,...
Ти просто навчися , щоб зла не робити..."