Епоха зла

Наш світ – руїна. Все летить у прірву!
Розірвано намисто слів і днів…
Вже перли істин падають у вИрву –
люцИфер, видно, добре зголоднів.

Сади рубають, в’ялнуть буйні крони,
а під ногами тліє прах надій…
Народ плюндрУють "графи" і "барони",
тиран на троні, крамар, лицедій.

Руйнуються міста людсько;ї віри
і манускрИпти мудрості димлЯть.
Чатують в небі ворони-вампіри
на плоть людську, байдуже вік і стать.

Уже гірчАть, а часто навіть нУдять,
вервЕчки обіцЯнок-молитОв.
Керує кат, закони вЕршить, сУдить
і не боїться Всесвіту основ.

Нас у полон хапАють темні сили,
над світом душ панує чорна мла.
Цивілізації вони не раз губИли,
бракує лЮдям світла і тепла.

Світ нетривкИй, звучать останні ноти, –
прорОчить старець, лірник і скрипаль.
Чи тільки я у дні сумні скорбОти
жахлИву чую думу цю, на жаль?!.

Молись. Епоха зла прийшла дочАсно.
Уже зоріє твій АрмагеддОн.
Лиш боляче бува і вельми жАсно,
як зневажАють світовИй закон.

20.11.2017