Лина Костенко Сорванные скворечники

Лина Костенко «Сорванные скворечники»
(перевод Владимира Туленко)

Утром после ливня плач у дамбы,
То скворец средь тополей грустит.
Сорван черногривыми ветрами
Был скворечник, и вверх дном лежит.

Копошатся скворушки неспешно,
Но беду никак не отведёшь.
Лишь сверкают глазки у сердечных:
- Выпадем мы, сгинем ни за грош.

Хоть бы день, или немного больше,
Лучше бы с пяток деньков иметь!
Так как беззащитны они очень,
Падая, бедняжкам не взлететь.

Как же, парни, домик вы прибили,
Что от ветра сломанный лежит?!
Тополя у дамбы вновь завыли…
И скворец средь тополей грустит.


*****

ЛІНА КОСТЕНКО «ПЕРЕКИНУТІ ШПАКІВНІ»

Плаче шпак уранці після зливи,
Де шумлять на греблі явори,
Що шпаківню вітер чорногривий
Перекинув денцем догори.

Борсаються бідні шпаченята,
Як його зарадити біді?
Кліпають із пітьми оченятами:
— Випадемо, татку, що тоді?

Ще якби їм день чи півторадні,
Ще якби їм днів хоча б із п'ять!
Бо вони ще ж зовсім безпорадні, —
Падаючи, ще не полетять.

Як же, хлопці, хатку ви прибили,
Що її порушили вітри?!
Плаче шпак уранці після зливи,
Де шумлять на греблі явори...