Ранок умови

Викохав...
Мрію...
Надовго...
Безмежно...
Ніч...
П`ять на п’яту...
Воскреснув...
«Прийди»?..
Вже повертаюсь, моя обережна!
Тільки нап’юсь льодяної води...
Пальці тремтять від солодощів ночі
в мікроскопічному космосі стін
нашої схованки...
Тіло не хоче
хвильки, де б хтось залишався один.
Вже повертаюсь...
Не бійся, кохана,
мороку наших зболілих сердець!..
Тут, за окресленим сяйвом екраном,
вічність прямує до нас навпростець...
Ніжно торкається жилок на скронях,
м’яко шепоче про те, що могла
втримати сонце у білих долонях,
зморшки стираючи з мого чола...
Я ж бо не проти вночи не старіти,
міцно тримаючись перших зірок!..
Так...
Але душу то треба прожити,
кожному руху даруючи крок...
Вже повертаюсь, ось тільки допишу
ніжністю вірш про кохання кохань...
Рідна, ти точно мене не залишиш
в світлому всесвіті темних бажань?..
Щастя шукає собі незалежних,
тих, що відводять від серця біду...
Викохав...
Мрію...
Надовго...
Безмежно...
Ніч...
Пів на п’яту...
Воскреснув...
Іду..:)