Гроза стугонлива... Нина Трало

http://www.stihi.ru/2017/09/29/1572


Оригінал:


Гроза стугонлива ревниво котилася небом,
За хмару сховавши ясну вечорову зорю.
Душа навперейми крізь дим поривалась до тебе,
А Всесвіт дивився, в якому вогні я горю.

Не маю спокою – зав’язла у серці тривога:
Чому  живемо ми на різних орбітах планет,
Чому білим снігом життєва укрита дорога,
Чого обпікає долоні з лілеї букет?

Тому, що гроза і тому, що скінчилось кохання,
Що блискавки-стріли спалили розмову до тла…
А Всесвіт безмежний запалює знову світання,
Життя нам дарує любові вчорашня зола.
10.07.2017 р.


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Гроза  так ревниво гудела, сверкая в полнеба,
За тучу упрятав вечернюю чудо-зарю.
Душою – к тебе и сквозь дым: так насущна потреба!
А свет всей Вселенной смотрел, как пылаю,  горю.

На сердце моём завязалась лихая тревога:
Зачем мы с тобою на разных орбитах планет,
Зачем белым снегом укрыта по жизни дорога,
Зачем обжигает  ладони из лилий букет?!..

Затем, что гроза, что истёк срок любви – знаем это,
И молнии-стрелы спалили беседу дотла…
А Космос вселенский опять разжигает рассветы,
И жизнь продлевает любви непогасшей зола.