СОН

Повернув Час назад, в барвінкОве дитинство,
Задививсь Срібний Місяць в люстЕрко води,
В голубій Таїні я — маленька дитинка,
Й Срібний Місяць не сивий, а ще молодий.

Ще попереду вЕсен незвІдані далі,
Променистим світанкам - немає числа,
Сяють мріями дні, без тривог і печалі,
Стежка йде в Дивосвіт, де я ще не жила.

Хтось дає мені шанс знов життя повторити,
ВистилА споришАми легенькі путІ...

...А куди ж бо подіти всі роки прожИті?
Все, трудами здобуте у довгім житті?!

Час запалює в небі бузкОвий світанок*,
Місяць блідне в промінні прийдешнього дня...
...Чи лишитися в сні?
Чи проснутися в ранок?
Вибрать шлях в майбуттЯ можу лиш я.
Одна.

Час розсипався в небі промІнням веселим,
Розбудив давні болі натруджених ніг,
Відчиняю я в ранок майбутнього двері,
Відлітають в минуле чуднІ диво-сни...

Пізня осінь надворі...
І падає сніг...
17.10.2014
        *бузковий світанок - сиреневый рассвет