Лина Костенко. В чашу дня упал кристаллик вечера..

В чашу дня упал кристаллик вечера
и растворился. Синь чёрная почти.

Смеётся улица побеленным забором.
Кто-то Полканом облаян по пути.

И светятся сквозь платанов ветви
уставших деревень янтарные глаза.

...............................................

Над полем ночь. Праночь над лесом этим.
Спокойной ночи людям. И лесам.

Оригинал:

У чашу дня упав кристалик вечора
і розчинився. Майже чорна синь.

Сміється вулиця побіленим парканом.
Хтось десь іде, обгавканий Полканом.

І світяться крізь віття яворів
янтарні очі стомлених дворів.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Над полем ніч. І над лісами праніч.
Добраніч людям. І лісам добраніч.


Рецензии