Леле, чому ж похапцем! Лелече

Сани, з літа споряджені, в нудьзі: лютий здувається, весна зачинається; ось-ось, і

       до Леля лелеки летiли..
 
Лель (Лельо, Любич..) бог любовної пристрасті, священний же його птах лелека (а на діалектах й чорногуз, бусел, дзьобун, бушель, боцюн, жабоїд, бузько; не забути би лелич, лелечич, лелечка...): перелітний птах, довгоного-довгодзьобий (росіянам усе те відоме як "аіст")

       гей, лелеко:
       ти далеко?
       ген, додому;
       геть утому!

       лету, кільки?
       тільки-тільки:
       й вістря ключе
       точно влуче!

       небо краєм,
       аж звикаєм;
       й шлях не раєм:
       в рай вертаєм!

       в гнізда тії,
       в дітки, в мрії;
       й все ж у думці:
       в повній сумці!

А трохи забігаючи (немає коли бігати, залітаючи!) вперед, рафінуєм: й ЛУЧше??

               
       ось пара лелеча...
       лелеча й малеча...

І додана на все вартість: ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня; ПРО ЩО ЦЕ Я???

       гулі-гулі голубам, дулі й кулі — ворогам...
       вікопомним каїнам! яничарам-виродкам!!
       а рідненьку й Богу Неньку — не оддам й не продам!!!