Тепер ти наче птах той на просторі,
Я вже не йду до тебе і не кличу тихо,
Тоді, колись то були миті добрі,
А ми не знали ні страждань, ні лихо.
А потім, щось таке, зітруть рока,
Ми посварились, защо вже не помню,
Там тиха постать у вікна блука,
І хтось на шибу поклода долоню.
Кохання, радість... все минуло, що же,
Хтось перейшов стежину не в той бік,
В нас сварка була, це на тебе так не схоже,
Втім час минув і ти без мене звик.
Тепер ти наче птах той на просторі.
Я вже не йду до тебе і не кличу тихо,
А у горі чудові, ясні зорі,
А у горі немає злого лиха.
Тепер ти наче птах той на простор
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117111606712
Свидетельство о публикации №117111606712
Рецензии