Я наче винесла з сн в
Той щебет птаха і струмочок,
Все те найкраще, що без слів,
Проміння сонця і ставочок.
Веселку, гай, блакитне небо,
А потім знов у сни цілком взяла,
В душі ховала довго, вперто,
З тобою стрілась - у долоні посклала.
Ти збережи мою цю душу,
Мої чарівниї світи,
А я вже йду, бо я вже мушу,
Ми стрінемось з тобой у сні.
Свидетельство о публикации №117111604784