Люди-привиди, люди-ніхто
Перевтомлені ходом по кругу.
Клапті щастя складають в пальто,
У столітнє пальто волоцюги
Кожен день шарудять смітниками,
Безпорадно шукають харчі.
Застеляють кульки за дворами,
Щоб на мить задрімати вночі
Без вагання, усе би віддали
За останню цигарку міцну.
Від дощу їх ховають вокзали,
Віддаючи свою теплоту
Без минулого, навіть без імені
І без права на нове життя,
Їх роки, не позначуть на камені-
Вони просто підуть в забуття
Безхатьки
© Copyright: Механический Песец Над Пропастью, 2017
Свидетельство о публикации №117111610849
Свидетельство о публикации №117111610849
Рецензии