Світанку хотілося більше, ніж навіть кохання.
Такого світанку, де неба – на повнії груди.
Який надихає, й на мить зупиняються люди,
щоб раптом всміхнутися згадкам – «кохання до рання».
Світанку, щоб жодна хмаринка його не займала.
Хоча… Може, саме хмаринки у променях ніжних
окрасять світанок в рожеву невинність безгрішну.
Безгрішність, якої у небі – багато, а долу – так мало...
І тихо зникає світанок – народжує днину...
Світанок вже йде... Незворотній, без жодного суму.
Світанок, який я побачив... І трішки придумав.
І в пам'яті – світлість яскрава, мов тепла світлина...
Свiтанку хотiлося бiльше, нiж навiть кохання
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117111503935
Свидетельство о публикации №117111503935
Рецензии
Очень красиво - завораживает воображение... Не случайно красота рассвета часто воспринимается человеком, как благословение Божье!
С благодарностью,
Татьяна Белая Роза 19.11.2017 11:30 • Заявить о нарушении
С благодарностью,
Татьяна Белая Роза 19.11.2017 11:30 • Заявить о нарушении
Настоящая любовь никогда не заканчивается, пока жива память...
Татьяна Белая Роза 19.11.2017 19:31 Заявить о нарушении
Татьяна Белая Роза 19.11.2017 19:31 Заявить о нарушении